Визначення художнього засобу
В уривку «Ліс ще дрімає.., а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів» наявна
Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого запічку… Ліс ще дрімає.., а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усіми барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… Стрепенувся врешті ліс і собі заграв… Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травішці комашня, раптом усе в душі мов голосно заіскралося й полинуло високо – туди, де небо мінилося, де небо грає усіми барвами…
На галяву вискакує в гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витягає цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слуха.
Полохливий заєць, притаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина весь у море лісових звуків…
Аж ось рівно від сходу сонця проміння, мов руки, простяглося до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на синю від роси траву на галяві, де гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни…
Михайло Коцюбинський
Виберіть один варіант.