NMT 2025 · № 21
Авторові належить також твір, у якому є дійові особи
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені
в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-
де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще
дрімає.., а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то
спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блі-
дим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся врешті ліс і собі заграв...
Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці
комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де
небо міниться, де небо грає всякими барвами...
На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупи-
няється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі
поміж деревами, і слуха.
Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов
порина ввесь у море лісових згуків...
Аж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло
його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на синю від роси траву на
галяві, де гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни...
Михайло Коцюбинський
Виберіть один варіант.