Основну думку твору виражено в рядках

Дещо вже сонце запалило обрій,
і синю тінь наводить ніч прозора...
Гуде Дніпро... Встають пінясті гори,
і Див сичить, віщує щось недобре.

Щити червоні, і криваві зорі,
дрижить земля під дужим кроком обрів.
Це Святославича полки хоробрі
ідуть збагрити кров'ю Чорне море...

Прозорий ранок розправляє крила
і сипле срібло в синю далечінь...
Невже ж не вернеться завзяття й сила?!
Невже не пожавіють надтості мечі?!
Спокійно скрізь... Чекає, як чекала
на помсту, ще не помщена Каяла...

Андрій Гарасевич